Назвати комфортним український бізнес-клімат важко

Генеральний директор «КУН-Україна» Асад Лапш розповів, чому в Україні не спостерігається притоку інвесторів і що їх відлякує, а також торкнувся проблем з українськими митниками й складнощів з веденням бізнесу в країні.

На сьогодні у нас шість дистриб’юторів по всій Україні. Діяльність компанії в Україні підтримується за рахунок продажів сільськогосподарської техніки: тут знаходиться тільки склад продукції.

Зараз в Україні спостерігаються економічні складнощі, але ми впевнені, що все це тимчасово. До того ж, такий довгожитель, як компанія KUHN, будує бізнес-плани не на найближчих три-п’ять років, а на довгострокову перспективу.
– У Вас незвична біографія. Розкажіть про себе.
– Я народився в Йорданії, але мої предки з Кавказу. Вчитися приїхав до СРСР: вибрав Сільськогосподарську академію міста Нальчик і спеціальність «механізація сільського господарства». Потім працював в Йорданському університеті (керував науково-дослідними станціями в долині річки Іордан).
Але вже більше п’ятнадцяти років живу в Україні і навіть трохи розмовляю українською. Всі ці роки я займав керівні посади: був генеральним директором таких великих іноземних компаній як Agrimatco (Agricultural Materials Company), Euralis Semences, AgroGeneration. А з 2014 р. очолюю в Україні представництво французького виробника сільськогосподарської техніки — визнаного лідера на світовому ринку.
– Як давно представництво компанії знаходиться в Україні?
– KUHN скоро виповниться двісті років. У багатьох країнах світу в нас є торгівельні представництва і виробництва. Коли вирішувалося питання про розширення торгівельних представництв, обрали Україну, оскільки це аграрна держава з масштабними потенційними можливостями. Вже з 1990-х років наша сільськогосподарська техніка продавалася тут. А в 2006 р. було створено «КУН-Україна» (як дочірнє підприємство), яка на даний момент має розгалужену дилерську мережу.
– Чому, коли створювалася філія компанії KUHN в Україні, не розглядалося питання про запуск виробничих потужностей?
– Щоб побудувати або придбати завод в тій або іншій країні, потрібен певний час. Повинні спостерігатися зрозумілі тенденції і бути виразною статистика, оскільки компанія KUHN – найбільший в світі виробник навісної та причіпної техніки. Ми проводимо 3050 різних моделей і модифікацій.

Якщо ставити завдання побудувати в Україні завод, виникає питання: завод яких модифікацій, з 3050, що є в наявності? До того ж, будь-яке виробництво має бути націлене не лише на внутрішній ринок, але й на експорт. Тоді незрозуміло, куди експортувати нашу продукцію з України. Бо за останні сімнадцять років компанія KUHN придбала багато заводів в Європі. Крім того, наша компанія випускає безліч продукції, створеної виключно для українських аграріїв. Український ринок вельми перспективний, але він молодий. Можливо, через два-три роки ми зможемо розглядати тут запуск нашого заводу. Все залежить від ситуації на Україні й від того, наскільки буде сприятливим український ринок (закони, податки, бізнес-клімат).
– Як я розумію, на даний момент українські закони, розміри податків та інші нюанси не сприяють притоку зарубіжних бізнесменів до України…
– На жаль. Ви можете запитати про це у будь-якої іноземної компанії, що працює тут, і відповідь буде не втішною.
– Розкажіть про ті бізнес-проблеми, з якими довелося Вам познайомитися в нашій країні.
– З легалізацією бізнесу проблем у нас ніяких не виникало. Але комфортним тутешній бізнес-клімат назвати не можна. Рамки, в яких перебуває іноземний бізнес в Україні, дуже тісні та незручні. Зокрема, вкрай високі податки. І взагалі, в Україні дуже багато податків, що заважає притоку інвестицій та розвитку бізнесу ззовні.
Вельми складна й заплутана дозвільна база. Якщо будувати завод, потрібно мати масу узгоджень і документації. Іншими словами, відкрити завод в Україні у найкоротші терміни й за мінімальну (прийнятну) ціну — неможливо. Тут проблематично побудувати навіть маленький кіоск!
Наприклад, для споруди заводу потрібен проект, який слід погоджувати з безліччю організацій (архітектурними бюро, обласною і міською адміністрацією, обленерго, санепідемстанціями, пожежниками…). Часто їх дії та правила між собою не узгоджені: що добре для пожежників, не прийнятно для санепідконтролю, а інше не відповідає вимогам обленерго.
Має бути один орган, куди подаються документи. А в Україні потрібно спілкуватися з усіма відомствами або зустрічатися окремо, оскільки вони мають свої внутрішні закони, які часто не синхронізовані з іншими міністерствами, відділами. Через це виникають проблеми.
Коли інвестор хоче вкладати гроші в будівництво заводу, складів — спочатку виникають проблеми з дозвільними, а потім з операційними паперами. До того ж, в Україні надто високі податки для іноземних інвесторів, якщо врахувати, що український ринок зовсім молодий. Наприклад, при фінансових вкладеннях в американський ринок, де купівельна здатність й економічний рівень дуже високі, інвестор може розрахувати (розпланувати) свою діяльність і готовий платити навіть більший податок. Оскільки він розуміє, що поверне з прибутком інвестовані гроші. І даний ринок абсолютно передбачуваний, на відміну від українського.

Залишити свій голос

0 балів
За Проти

Всього голосів: 0

За: 0

За у відсотках: 0.000000%

Проти: 0

Проти у відсотках: 0.000000%

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *